30 червня - 3 липня на ржищівських пагорбах вчетверте відбувався еко-культурний фестиваль "Трипільське Коло".
Трохи про те, чим є саме цей фестиваль. Обидва слова у назві відображають частини його ідеї та концепції.
По-перше, фестиваль був задуманий як деякий цикл, що проходить Колом - Колом Стихій. Попередні три роки він був присвячений відповідно Воді, Землі та Вогню. Четвертий завершував Коло своєю присвятою Повітрю. На що впливала стихія-покровитель фестивалю? Вона проходила лейтмотивом через усю насичену програму дійства. Цього року, аби "вдихнути на повні груди" Повітря, ми могли запускати у височінь повітряних зміїв, говорити про птахів в перервах між подіями на Малій сцені, а також споглядати на ленд-арти, присвячені цьогорічній стихії. А там були і "Квіткові повітряні кулі з кульбабок", і "Вітер на слов'янських рунах", і багато іншого...
Другою складовою фестивалю є його Трипільськість. Подія відбувається на тій святій землі, де багато тисяч років тому існувала високорозвинена Трипільська цивілізація. 
Тож завдання фестивалю - привернути увагу громадськості до нашої спадщини. То відбувається декількома шляхами. На території фестивалю постійно діє "Трипільське містечко", де можна долучитися до історичної, творчої та інформаційної реконструкції життя та побуту трипільців. Також четвертий рік поспіль існує майданчик "Толока", де впродовж всього часу існування фестивалю будується трипільська хата - складова найдавніших протоміст, устрій якої дійшов до нас завдяки скульптуркам-моделям, знайденим археологами на трипільських стоянках. На минулих фестивалях існувала також "Територія спілкування", де можна було слухати різноманітні лекції про Трипілля, де виступали такі, наприклад, люди, як історик Михайло Відейко та ін. Проте цього року цей майданчик до програми не потрапив. Натомість, у Трипільському містечку мав бути постійно діючий інфо-пункт, де повинні були відповісти на всі Ваші питання щодо Трипілля.
Отож, "Трипільське Коло" увібрав у себе концепції історичності та циклічності, проте унікальним він став завдяки іншому. Запам'ятовувався він найперше своєю багатогранністю. 
Кожного року фестиваль поєднував дуже багато сторін сучасного творчого життя. Це відбувалося за допомогою великої кількості майданчиків, що вкривали фестивальне поле.
Так, цього року дуже насиченою була програма Малої сцени. Там танцювали танці (беліданс, трайбл, шотландські, болгарські, африканські, інших народів і, звичайно ж , українські), слухали фольклор та бардівську пісню, дивилися вистави вуличних театрів, а вночі усіх зачаровувало фаєр-шоу. Там же можна було потрапити на артистичне фехтування або показ мод.
Літературна сцена давала змогу познайомитися із сучасними письменниками, послухати поетів, поговорити про своє ставлення до тенденцій у сучасній літературі. А також, навіть ті, хто не надто фанатіє від віршованого розміру, знаходили для себе цікавими синтези, що відбувались у літературному наметі - читання з вогнем (поезія+фаєр-шоу),"танець слова"(поезія+трайбл), "слова на вітер" (читання під барабани).
"Територія здоров'я" пропонувала кожного дня лекції на медичні теми. І це не просто "мінздрав попереджає"! Навпаки! Найрізноманітніші підходи до здоровїя та медицини, усе нетрадиційне. Також коло Території здоров'я діяла Козацька лазня.
В додаток майданчик «Езотерика» ще більше руйнував традиційний світогляд. Шаманізм, Тантра, різноманітна Йога, дзен-спів, Скоморошество, робота з Родом, і це не повний список східних та слов’янських практик, про які там можна було почути.
Cinema-намет радував вночі анімацією та короткометражками. Територія ігор пропонувала пограти в настільні або у рухливі ігри, порозгадувати головоломки, а ввечері - традиційна "Мафія." Еко-майданчикдавав змогу задуматися над проблемами навколишнього середовища, нашого існування у цьому світі. Цікаві і повчальні лекції, майстер-класи по виготовленню еко-банера з підручних матеріалів та еко-торби, що врятує від засилля поліетилену, веганський намет, прозваний «Зайцями» за свого вухатого агітатора - усе це об’єднав еко-майданчик.
Також проблемами екології , але в енергетичній галузі, переймався EnergyCamp, що цьогоріч вперше з’явився на Трипільському Колі. 
Він об’єднав компанії (серед них «Атмосфера», «Люміна» «ActivSolar» та ін.), що працюють над впровадженням альтернативних джерел енергії в українське сьогодення. Майданчик задумувався як енергетичний форум «в полі», який мав на меті показати дію відновлювальної енергетики «наживо». Проте погода підкачала, та організатори не розгубилися і обзавелися чудовим великим наметом, який, до слова, ще й став найсухішим місцем на фестивалі, і де бажаючі могли , наприклад, власними руками зібрати справжній промисловий сонячний колектор! Ще були лекції, спілкування, конкурси і подарунки!
Не лише екологічні, а й інших напрямків громадські організації з активною позицією зібрало NGO-city, що також вперше з’явилось на території фестивалю. Це містечко, де відбувалося активне спілкування як між самими організаціями, так і з усією охочою публікою. 
Завдяки Посольству Сполучених Штатів в Україні тут мали змогу презентувати себе для широкого загалу такі чудові об’єднання як Let’s Do It, Ukraine, які щойно в квітні провели грандіозну всеукраїнську акцію «Зробимо Україну чистою!»; Національний екологічний центр, молодіжне відділення якого цілеспрямовано бореться за кожний зелений куточок(є то шматочок парку чи острів посеред Дніпра, частинка цілинного степу чи іншого заповідника…)захищаючи їх від усіх, хто хоче отримати ласий шматочок, і зберігаючи їх для нас та наступних поколінь; «Відсіч», які увесь рік проводили мітинги та акції протесту проти утисків студентів та підприємців, а також на захист української мови; "Не будь байдужим "- організація, що взяла собі за мету зробити нашу країну Україною і здійснюють вони це найперше шляхом популяризації української мови серед російськомовної молоді за допомогою живого прикладу українських музикантів, письменників, спортсменів; про "Пласт" вже й годі говорити... а NGO-city зібрав ще силу-силенну різнопланових громадських об'єднань.
Для найменших гостей фестивалю на Трипільському Колі діяв Дитячий майданчик. Тут були і ігри, конкурси, розваги та навіть сон для малечі, і корисні лекції для їх батьків. Виділявся намет "Чудо-планки" ;).
Як на мене, фестиваль "Трипільське Коло" вирізняється між іншими тим, що тут найщільніше сконцентровані найнесподіваніші мистецькі та духовні течії з усього світу!
Щоб підкреслити це існує Територія народів світу. Цьогоріч там були представлені Бразильський намет силами школи капоейри, Індійський намет з послідовниками Крішни, Болгарський - силами школи болгарських танців, Японський - силами україно-японського центру та Білоруський намети. Над останнім майорів альтернативний біло-червоно-білий білоруський стяг.
Наситившись активною участю у фестивальних атракціях, можна було просто погуляти Ярмарком, 
де вибрати собі сувеніри із найрізноманітніших ручних робіт, як традиційних так і сучасних. Тут же можна було натрапити на безкоштовний майстер-клас від якої-небудь охочої майстрині. У Колі Майстрів за підготовлений майстер-клас вже потрібно було заплатити.
А надвечір, як стемніє, на фестивальному полі розпалювалося Фаєр-шоу..
Це незабутнє явище характерне для більшості українських літніх опен-ейрів, проте лише на "Трипільському Колі" з 2009 року фаєрщики - частина офіційної програми. До слова, вдень відважні поборювачі вогню навчали всіх охочих мистецтву володіння інструментами вогняного шоу - стафом, поями, віялами...
Ну а тепер до найголовнішого... Те, що визначає, чи поїдете Ви на цей фестиваль, чи оберете інший... Звичайно ж, Музична програма!
На Трипільському Колі Головна музична сцена працювала два дні. Перший день був орієнтований на популярних виконавців. Він розпочався з невпевнених рухів публіки під мікси Obo Project і мжичку. Далі були Крихітка та Бумбок і сильніша злива.
Крихітка були традиційно тендітно-жіночними завдяки вокалу Каші Сальцової та чуттєвим текстам.
Сама вокалістка підливала масла в вогонь своїми гостренькими жартами в перервах між піснями. "Нескінченний дощ спричинить демографічний вибух в наметах Трипільського Кола" та "Слава вітчизняному виробнику дітей" - лише декілька несподіваних закликів, що звучали з її вуст. Крихітка виконали багато композицій, що вже стали відомими після виходу альбому "Рецепт" наприкінці 2009-го, проте наголосили, що на виступах студійні версії грати не люблять, тож кожна мала свою трипільську родзинку.
А далі були Бумбокс. Гурт, вочевидь, запрошений на фестиваль аби залучити побільше відвідувачів. Такий висновок можна зробити вже з того, що Бумбокс - нечастий гість на подібних заходах. Власне, викладатись на повну хлопці явно не збирались...
Другий музичний день був цікавішим, різноплановішим, насиченішим та колоритнішим. Він відрізнявся від першого ще й тим, що між виступами основних виконавців можна було побачити колективи з Малої Сцени. Так, порадували феєричний театр "Проти ночі", традиційні білоруські "Гуда", ексцентричні "Звучі Дочі".
Розпочинала основну суботню музичну програму грузинська співачка Aniko Dolidze. Ранній виступ, джазовий стиль та дощ не сприяли 100%-ому розумінню публікою творчості Aniko. Проте, слід відзначити, що музика, яка звучала була, без сумніву, колоритною, жіночною та цікавою.
По-справжньому запальним продовженням став білоруський фольк-рок гурт "Rokash". 
Перші звуки їх музики, переважно завдяки флейті та вокальній манері, створюють асоціації з російським гуртом "Мельница". Проте ця мана одразу пропадає, адже за творчістю Rokash стоїть тисячолітня містична білоруська фольклорна традиція, білоруська мова, патріотичний порив. Гурт уже брав участь у Трипільському Колі.Вода., проте тепер вони приїхали, щойно записавши свій перший альбом "Запалі Агонь", тож мали вдосталь допрацьованого якісного матеріалу аби презентувати його українській публіці. З гуртом до Ржищева завітали декілька білоруських фанів, що підтримували колектив біло-червоно-білими стягами та закликами "Жыве Беларусь!".
А далі на сцені з'явились "Тінь Сонця"! Це був перший концерт гурту для київських прихильників після презентації альбому "Танець Серця" в квітні. На Трипільському Колі звучали найкращі композиції з крайнього та попередніх альбомів. Не було лише тих новинок, якими роздражнили на презентації альбому. Слід відзначити, що порівняно з київським концертом гурт став ще більш зіграним та звикся з своїм безскрипковим виконанням. (Нагадаю, напередодні виходу нового альбому гурт спіткала чергова зміна складу). Виступ "Тінь Сонця" був неймовірно енергійним і добре сприйнятим публікою, незважаючи на рясну зливу! Підспівували майже кожній пісні! Братам-білорусам "Тінь Сонця" присвятили "Пісню Чугайстра" білоруською мовою.
Після драйвового виступу "Тінь Сонця" мало-хто зрозумів "високомистецьку інсталяцію", що її розгорнула на сцені Катя Чилі. Не сприяли і кадри, що з'являлися на великому екрані посеред сцени. Якщо під час патріотичних пісень "Тінь Сонця" там показували по-дурному усміхнені пики волонтерів, то на момент виступу Каті Чилі - уже Богдана Бенюка з яготинською закваскою. Скрипкове піцеката та високі трелі Каті супроводжували ідіотські смішки. Коли співачка додала драйву, багато-хто слухав це вже від наметів.
Повернулися всі на традиційних АтмАсфера. Музика, що характеризується різноманіттям інструментів, ведичною традицією, інколи виконанням на санскриті та неймовірними барабанними ритмами, змусила багато-кого відвідати Трипільське Коло саме заради цього.
А далі мав бути Bash o Drom. А його не було... Хедлайнера не було!!!. Ніхто навіть не помітив. Їхали заради іншого. Так само, жодні аромати трав або звуки бандур не видавали на фестивальному полі майданчик "Мистецтво трав та бандур", анонсований в програмі. Але це лише верхівка проблем.
І наче від організаторів тут нічого не залежало. Хоча, будь-яких намагань з їх сторони якось покращити перебування гостей в таких умовах помітно не було. Хіба-що трактор десь відкопали аби рятувати горе-водіїв. Треба їм подякувати, що зливи не паралізували все загалом.
І виринула ще одна проблема, глибша. Фестиваль дуже різноманітний , з великою кількістю майданчиків, атракцій, виконавців. Зрозуміло, що реалізувати таке завдяки лише квиткам по людяній ціні неможливо. Тож багато-хто працює безкоштовно чи майже безкоштовно аби лише презентувати свою творчість широкому загалу. То чи не заслуговують вони на людське ставлення та повагу? Чи чотири роки існування фестивалю не їх заслуга? Чи тих "п'ятьох молодих натхненних людей"?!
