Вдев’яте відгуляли кияни на традиційному фестивалі «Країна Мрій», ініційованому Олегом Скрипкою. Вперше цьогоріч для початку дійства було обрано п’ятницю, також вперше так гостро критикували оргкомітет за кожен прорахунок напередодні: ставлення до ЗМІ, до майстрів… . Тут, абстрагуючись від відхилень Країни Мрій від моделі ідеального сферичного етно-фестивалю в вакуумі , ми покажемо фестиваль очима налаштованого на позитив гостя.

Море емоцій та позитиву за один вечір

Отож, в п’ятницю 22 червня «Країна Мрій» гостинно відчинила фестивальну браму. У зв’язку з робочим днем більшість могла відвідати Співоче Поле лише надвечір. Та ті , хто все ж наважився зазирнути на фестиваль після роботи, отримали море позитивних емоцій!

Адже саме в цей час на Великій Літературній сцені завершував свою творчу зустріч з читачами письменник Василь Шкляр , а після нього ще запалювали брати Капранови разом з музикантом, лідером гурту «OT VIНТА» Юрком Журавлем у проекті «Троїсті Мужки». Пани Капранови зачитували свою прозу та вірші, іноді під музику, іноді до них долучався Юрко, і всі разом вони співали пісень «OT VIНТА», причому Журавель лабав на … банджо.

На сцені «Під стінами Лаври» надвечір виступали запальні «Фолькнери» . Фолькнери – ті, що збирають по світу пісні-скарби та відтворюють їх у своєму оригінальному баченні. Зокрема, у 2010 році двоє учасників гурту (подружжя Володимир Муляр та Ірина Гаврилець) в рамках культурного проекту «Двоколісні хроніки» здійснили велосипедну експедицію з України до Туреччини, в ході якої збирали народні пісні Румунії, Болгарії та Туреччини. Весною 2012 відбулися презентації фільму про велосипедну етнографічну експедицію музикантів цього гурту з Ужгорода до Луганська в рамках культурного проекту «Двоколісні хроніки-2: Країна скарбів» 2011 р.

Опісля почалося дійство на сцені Головній. Першою була Іларія , за нею - бурятський гурт «Намгар» , що зацікавлював етнічними костюмами, своєю неповторною мовою та зрозумілими коментарями до кожної пісні. Вокалістка виглядала на сцені наче королева Амідала і співала пісень космічною мовою :). До речі, грала вона на бурятському аналогові наших цимбал.

Продовжив вечірню програму дещо нудний, на суб’єктивну думку автора цих рядків, бразильський гурт «Lilian Vieira» . Можливо причина у популярності бразильської культури в світі, затребуваності ритмів сальси та самби в музичній поп-індустрії, але гурт виглядав як частина музичної програми пересічного кабака. Та чого у бразильців не відібрати, це їх життєрадісності, позитиву і бажання спілкуватися з публікою.

А за ними була фактично родзинка п’ятничного дня – гурт ТНМК з, як зазначалося у прес-релізах напередодні, «ексклюзивною етнічною програмою» . Що ж такого підготували Фоззі з Фаготом? У перші хвилини виступу разом з гуртом на сцену вийшли впізнавані дві дівчини – флейтистка та клавішниця і барабанщик. Так-так, для надання етнічного шарму своїм пісням ТНМК запросили гурт «АтмАсфера» . Особливо колоритно виглядала в супроводі флейти, барабанних ритмів та двох дівочих голосів ТНМК-ашна пісня «Танули». Ще декілька пісень виконали об’єднані музиканти, причому під час цього виступу Фагот наче світився з середини, було видно, що те, що відбувається дуже йому до вподоби. В один момент музиканти «АтмАсфера» покинули сцену і Фагот запросив бандуриста Ярослава Джуся . Пісня «Чашка» за активної участі останнього набула нового звучання. Також музиканти гурту «Веселі вуйки» приєдналися до подальшого виступу і ще декілька старих-нових пісень публіка мала змогу почути. Цим виступом ТНМК показали всім що відбувається, коли музиканти працюють , шукають, осмислюють по-новому уже популярний матеріал, виходять за рамки свого стилю, співпрацюють з несхожими командами. Результат виявився неймовірно яскравий!

Хедлайнерами п’ятниці було обрано турецький гурт «BABAZULA» , який грає етно-психодел. Таку музику вони створюють завдяки поєднанню класичних ударних разом з перкусією плюс колоритний турецький інструмент схожий на кобзу з народних картин «Козак Мамай». П’ятничний вечір завершувався в трансі :) .

Колишній розмах

Хороша погода та вільний день у більшості киян сприяли тому, що у суботу на фестивалі було людно. Країна Мрій ожила.

Життя фонтанувало на всіх майданчиках навколо Співочого Поля. Читали вірші поети біля Куреня, варили кашу з порбрехеньками у дворику музею Гончара, звідти ж починався книжковий ярмарок, що плавно переходив у ярмарок народного мистецтва. Рукотворний ярмарок дещо змінив своє обличчя цього року. Якщо раніше він спеціалізувався на виключно виробах в українській народній традиції, які обов’язково презентував особисто майстер, то зараз ярмарок був набагато демократичніший: поряд з українським традиційним було етно інших спрямувань і сучасні ручні роботи, зате впевненості, що бачиш дійсно хендмейд, а не китайську мануфактуру, поменшало.

Велика Літературна сцена пропонувала різні цікавинки. Як Вам наприклад бандурна замальовка Ярослава Джуся під Muter від Rammstein? Кобзарський слем з поміж іншого був цього дня у програмі Великої Літературної. А завершував фестиваль на цьому майданчику Орест Лютий (в миру Антін Мухарський) з його антитоталітарним гуртом «Гітлер унд Сталін капут». Проект «Лагідна українізація», що здобув значну популярність в Інтернеті, представляли вони наживо київській публіці. Суть проекту : відома російська попса та шансон тепер отримали нові україномовні тексти історичного або сучасно-політичного змісту. Для прикладу,

Зрозуміло, що усі «з почуттям гумору, стійкою психікою, несхильні до екстремізму, тероризму, побутового насильства, без синдрому пострадянського даунізму, шизофренії, параноїдальних станів…» сприймали це все вельми позитивно.

А трохи раніше на зеленій галявині згори від Головної сцени вдруге за історію фестивалю Країна Мрій відбувався етно-показ одягу. Цьогоріч не було тут гучних імен , майже не розрізнялися етно-мотиви. Подіум із сіна, музичний супровід наживо із використанням ліри - от майже все етно, яке тут можна було зустріти. Першою увазі глядачів запропонували колекцію «Скіфія» від ТМ «Miss M», яка була навіяна тематикою стародавньої культури слов`янських народів і де мали перегукуватися їхній спосіб життя, творчість, виготовлення текстильних виробів та прикрас. Вдалось побачити лише пастельні атласні сукні на дівчатах з кольоровими накладними віями.

Другою була колекція від Людмили Бушинської та ТМ «RUTA», в якій були використані чорно-червоні (типу традиційні для подільської вишивки) і жовто-блакитні (патріотичні) кольори. Колекція містила жіночий, чоловічий та дитячий одяг спортивного стилю з символікою ЄВРО. Родзинкою цього показу було те, що моделі танцювали. Третя колекція уже була схожа на високу моду. Хоча б тим, що такий одяг важко уявити на вулиці. Львівська дизайнерка Христина Рачицька, натхненна подільською вишивкою, створила колекцію у чорному з червоно-фіолетовими геометричними орнаментами де-не-де. Дивакуваті головні убори та цікаві силуети фокусували увагу . Далі була колекція, присвячена чверть фіналістам та приймаючим країнам ЄВРО-2012 від Альони Поклонської та трикотаж з етнічними мотивами від модного дому «Ріто». Етнічність останнього мала забезпечуватись філігранною технікою вишивки – мереживом.

Тим часом на «Танцювальній сцені» охочі могли навчитися традиційним танцям. І не лише українським. Кримськотатарські танці презентував і показував «Арзи Бекір». Що ж до рідного, то серед українських колективів саме там можна було побачити «Топорівчанку» - танцювальний гурт з села Топорівці, що на Буковині. Вони цікаві передовсім своїми костюмами. Саме тут дівчата вбираються в головний убір – корону з ковили.

Людно і весело було також і «Під стінами Лаври». Тут впродовж дня можна було почути і потанцювати під «Люди добрі» , «Йорий клоц», «VOANERGES» . Хедлайнерами цього майданчика був польський «Orkiestra św. Mikołaja» Польські, гуцульські, румунські мелодії, давні пісні та пісні із віднайденими текстами на сучасну музику – лише частина репертуару, який можна було почути у день Св. Яна, який поляки відзначали на Співочому Полі.

Під кобзарською сценою панував медитативний настрій. Багато-хто слухав цей знаковий для української культури інструмент із закритими очима, заглядаючи у глибину себе. Музиканти, що виступали тут, не тримали себе в рамках якось одного визначеного інструменту. Кобза, бандура, ліра часто були в арсеналі одного виконавця. Ще одна особливість в тому, що виконувались тут переважно твори давні і участь митця полягала більшою мірою у пошуку, збиранні та реставрації, ніж у композиторській роботі. Показовими в цій галузі є досягнення Тараса Компаніченка, що завершував фестиваль на цьому майданчику. Пан Тарас відшукує і відновлює пісні XІII-XVIII ст. В його арсеналі думи, так звані «запорозькі пісні», козацькі псалми, лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика.

Ну і нарешті про основну музичну програму. Але в порівнянні з яскравими ТНМК напередодні, в суботу все було якось передбачувано. Традиційна «Астарта», французи-шансоньє, ВВ з етнічною програмою. Запам’яталися грузини «MZAVREBI», але більше не фольковою кавказькою музикою, а бажанням спілкуватися , пізнавати чужу культуру. Вокаліст гурту був одягнений в українську вишиванку, часто вставляв україномовні фрази, які йому вдалось вивчити. Багато говорив, розповідав про грузинське, захоплювався українським, запрошував до танцю або просто взятись за руки із сусідами. Було помітно, що фестиваль Країна Мрій грузинів вразив. Вони навіть заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий » наприкінці свого виступу.

Завершував фестиваль особисто Олег Скрипка з гуртом ВВ традиційною «Країною Мрій». Дев’ятий фестиваль відбувся. Варто сказати, що суботній день по кількості гостей порівняний із колишньою безкоштовною Країною Мрій. Деколи важко було пройти у натовпі Алеєю майстрів, повністю були заповнені фан-зона Головної сцени і зелені схили Співочого Поля. Отож, очевидно, проблеми минулих років повністю визначалися погодою. Велика спільнота людей щиро полюбляє Країну Мрій. Тож напередодні десятого ювілейного фестивалю хочеться побажати організаторами вдало його влаштувати, не забуваючи про людяне ставлення до своїх учасників і гостей.

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5